Главная Ферменты печени аст50

Сколько может держаться отёк после синус лифтинга

Может ли из за грудного остеохондроза учащаться пульс


Читать дальше

Язвенный колит и хеликобактер пилори

Увеличение щитовидной железы у грудничка


Читать дальше

Галузі промисловості запорізької області


процедура термажа-технология лифтинга лица

Харчова промисловість як основна переробна ланка АПК

Харчова промисловість, яка забезпечує населення продовольством, е складовою АПК з розвинутою інфраструктурою. Найважливішими чинниками розміщення галузей харчової промисловості є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт. Об'єктивними чинниками є природні умови і НТП. Залежно від дії основних чинників галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини поділяються на групи, що орієнтуються на:

— джерела сировини: цукрова, консервна, крохмале-патокова, олійна;

— споживачів готової продукції: молочна, кондитерська, хлібопекарська;

— сировину і споживача: м'ясна, борошномельно-круп'яна [49].

Весь обсяг сільськогосподарської продукції розподіляється таким чином: 60 % надходить на промислову переробку, 25 % споживається у свіжому вигляді, а решта використовується в самому сільському господарстві. Особливістю харчової промисловості є те, що підприємства розміщуються майже в усіх населених пунктах. Проте розташування окремих галузей цього виробництва має свої особливості залежно від рівня впливу на них сировинного чи споживчого чинника. Відповідно до цього виокремлюються три групи галузей харчової промисловості:

1. Група галузей, що переробляє нетранспортабельну (або малотранспортабельну) сировину за високих норм її витрат й обмежених термінів зберігання і виробляє з неї транспортабельну продукцію, здатну до зберігання. Ці галузі орієнтуються на джерела відповідної сировини. До складу цієї групи галузей входять цукрова, спиртова, крохмале-патокова, консервна, маслоробна, олійножирова.

2. До другої групи належать галузі, що переробляють транспортабельну сировину та випускають малотранспортабельну продукцію, або продукцію з обмеженими термінами її зберігання. Такі галузі розміщуються в районах споживання готової продукції. Це — хлібопекарська, кондитерська, пивоварна, макаронна, молочна, безалкогольних напоїв.

3. Третю групу становлять галузі, що можуть бути розміщені як в районах зосередження сировини, так і в районах споживання готової продукції (м'ясна, борошномельна). До цієї групи входять і ті галузі, в яких стадії технологічного процесу можуть бути територіально відокремленими.

Харчова промисловість має складну структуру. До її складу входять більше 20 галузей. Провідними галузями харчової промисловості України є цукрова, м'ясна, молочна, олійно-жирова, плодоовочеконсервна, кондитерська, спиртова, виноробна.

М'ясна промисловість

Є важливою галуззю харчової промисловості, що забезпечує населення м'ясом і продуктами його переробки. На розміщення м'ясокомбінатів визначальний вплив має сировинна база, а чинником розміщення м'ясопереробних заводів, ковбасних та кулінарних фабрик е наявність споживачів. Виділяють три основні напрями виробництва м'ясної промисловості — м'ясне, ковбасне та м'ясоконсервне. М'ясне виробництво представляють біля сотні м'ясокомбінатів, що розміщуються як у промислово розвинутих областях України, так і в районах, де наявна сировинна база. Крім того, м'ясна промисловість виробляє багато видів кормів, м'ясо кров'яне і кісткове борошно, шкіри, технічний жир, щетину, лікувальні препарати тощо.

У період 2005—2007 рр. в країні було відновлено або побудовано 21 тваринницький комплекс, в тому числі вісім молочних, один з виробництва гов'ядини, одинадцять свинокомплексів і один птахокомплекс. Усього після реконструкції та будівництва введено в дію 288 тваринницьких ферм і комплексів, в тому числі 45 молочних, 15 з виробництва яловичини, 171 свинокомплекс, 57 птахокомбінатів.

За період реформування аграрного сектору економіки основні виробничі потужності м'ясної промисловості скоротилися вдвічі, зі 123 потужних м'ясокомбінатів у робочому стані залишилося 64, які завантажені лише на 15—40 % виробничих потужностей.

Криза сировини впливає і на роботу м'ясопереробників: так, зі спожитих середньостатистичним мешканцем України 39 кг м'яса у 2005 р. лише 29 кг було вироблено в Україні, решта 10 кг — імпортовані, а іноді й завезені контрабандою. Дефіцит м'яса в 2005—2008 рр. становив приблизно 500 тис. т на рік. Динаміка виробництва м'яса відображена в дод. 12.

Останнім часом в Україні спостерігається тенденція до збільшення споживання м'яса птиці. Сьогодні працюють близько 45 підприємств, які виробляють куряче м'ясо, однак сукупна частка ринку більшості з них не перевищує 16 %. Найбільші з них — ЗАТ "Дружба Народів Нова", ЗАТ "Комплекс "Агромарс", Т0В "Рубі-Роз Агрікол", ЗАТ "Птахокомбінат "Дніпровський", ВАТ "Курганський бройлер".

Молочна промисловість

Розвинута в усіх областях, а найвища її територіальна концентрація у великих містах, а також у приміських районах. У цих же районах розвивається і маслосироробна промисловість.

До складу молокопереробної промисловості входять маслоробна, сироварна, молочноконсервна галузі, а також виробництво продуктів з незбираного молока. Розміщення галузі залежить від наявності сировини і масового споживача. В районах споживання розміщують підприємства, що випускають продукцію з незбираного молока. На сировину орієнтуються маслоробні, сироварні та молочноконсервні заводи. В Україні до 1991 р. працювало близько 530 молокопереробних заводів, сьогодні їх 350. Маслоробні підприємства діють майже в усіх обласних і районних центрах. Найбільші з них розміщені в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. Сироварні підприємства розміщені в Бердянську (Запорізька область), Долині і Бобринці (Кіровоградська область), Жашкові і Тальному (Черкаська область), Кременчуку (Полтавська область) та ін. Динаміка виробництва молока відображена в дод. 12.

Рибна промисловість.

У 80-ті роки Україна входила до 20 найбільших за виловом риби країн світу, сьогодні вона в четвертому десятку. У 1985 р. вилов риби становив 1083 тис. т, споживання на одну особу — 18,5 кг. Нині обсяги виробництва зменшились більше, ніж удвічі, відповідно зменшилось і споживання рибної продукції. Тим часом Україна має потужний риболовний флот і відповідну переробну базу, тобто необхідні можливості щодо відновлення цієї галузі.

Цукрова промисловість

Є однією зі стратегічно важливих галузей харчової промисловості України, яка поєднує в собі виробників елітного та фабричного насіння, цукрового буряку, насіннєві заводи, цукрові заводи й сервісні підприємства галузі. Кінцевими продуктами цього величезного агропромислового комплексу е цукор в асортименті, а також побічна продукція — меляса (патока), жом. При Смілянському цукровому заводі працює завод з виробництва лимонної кислоти. До складу цукрової промисловості України входить 342 промислових, сільськогосподарських, будівельних й інших підприємства, а саме: 184 цукропіскові заводи, 2 цукрорафінадні заводи, 134 бурякогосподарства, 6 насіннєвих заводів, 1 завод лимонної кислоти, 7 машинобудівних заводів з випуску технологічного устаткування, 2 пусконалагоджувальні організації, 7 кар'єроуправлінь з видобутку вапнякового каменю та науково-дослідний Інститут цукрової промисловості.

Виробничі потужності галузі дають можливість щорічно виробляти 4,8 млн т цукру-піску, 350 тис. т цукру-рафінаду, 4,7 тис. т лимонної кислоти та 2,2—2,4 млн т меляси.

У 2006 р. із 192 цукрових заводів загальною потужністю 509,8 тис. т переробки цукросировини на добу станом на 25.10.06 демонтовано 49 цукрових заводів і виведено з експлуатації 118,47 тис. т виробничих потужностей на добу. У 2007 р. працювало лише 119 заводів, у 2008 — 70, а у 2009 — 42. Зберегли свої виробничі потужності Одеський, Черкаський, Сумський рафінадні заводи та рафінадний цех Шепетівського цукрового заводу [53].

Протягом сезону цукроваріння 2008—2009 рр. вироблено 1,5 млн т цукру-піску, що менше за обсяги попередніх кількох років (дод. 12).

Найбільш розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській і Тернопільській областях; цукрорафінадне виробництво — у Ходорові, Шепетівці, Черкасах, Сумах, Дружбі, Бердичеві та Одесі,

Найбільші цукрові заводи — Лохвицький (75 тис. т добової переробки) й Орільський (Полтавська область), Первомайський і Засільський (Миколаївська область), Саливонківський (Київська область). Найбільше цукру виробляють Подільський регіон (ЗО % усього виробництва в Україні), Центральний (24 %), Східний (15 %). Серед областей цих регіонів виокремлюються Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Київська, Черкаська та Полтавська.

Олійна промисловість

Виробляє і переробляє рослинні жири та пов'язані з ними продукти та в основному орієнтується на сировину. Основною олійною культурою є соняшник, з насіння якого одержують 90 % всієї олії.

Олійно-жирова промисловість

Представлена олійними заводами, які виробляють кілька видів рослинної олії — соняшникову (90 % виробництва), кукурудзяну, лляну, ріпакову, конопляну та ін. Орієнтуючись на наявність сировини (для виробництва 1 т рослинної олії використовується 3—4 т олійного насіння), ця галузь зосереджена переважно в степовій зоні. Найвища концентрація галузі в Донбасі і Придніпров'ї. На частку Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей припадає більше половини виробленої в Україні олії. Найбільші центри її виробництва — Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Пологи, Вовчанськ, Слов'янськ, а також Кіровоград, Полтава. Причорноморський регіон виробляє 14 % олії (Одеса, Вознесенськ, Херсон). Серед інших центрів виокремлюються Вінниця і Чернівці.

Україна відома у світі за рівнем виробництва соняшнику та олії з нього. Зокрема, порівняно з 1990, у 2009 р. виробництво олії зросло більше, ніж у два рази — з 1070 до 2796 тис. т (див. дод. 12).

Плодоовочеконсервна промисловість

Переробляє різноманітну продукцію овочівництва та плодівництва. Сировинний чинник у розміщенні підприємств цієї галузі відіграє основну роль. Внаслідок цього найбільша концентрація плодоовочеконсервного виробництва спостерігається на півдні України. Саме тут, на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та АР Крим, сформувався спеціалізований район плодоовочеконсервного виробництва. Головні його центри — Одеса, Херсон, Запоріжжя, Сімферополь, Ізмаїл, Мелітополь, Бердянськ. Розміщене це виробництво і в районах Поділля, а також у Черкасах, Житомирській, Полтавській та Донецькій областях.

Останніми роками виробництво плодоконсервної продукції в Україні стабільно зростає. У 2007—2008 рр. обсяги ц виробництва становили близько 1 млн т на рік, що на 6,8 % більше, ніж у 2006 р. Варто зазначити, що цей обсяг також включає фруктові й овочеві соки, випуск яких значно збільшився останніми роками. Якщо брати окремо плодоовочеву консервацію, то левову частку тут займає овочева консервація. Динаміка виробництва плодоконсервної продукції відображена в дод. 12.

Основними країнами — постачальниками плодоовочевої консервації в Україну в 2006 р. були Китай, Угорщина, Іспанія, Таїланд і Польща. Водночас основними країнами — імпортерами української консервації виступали Росія (83 %), Білорусь (4 %), Казахстан (3 %), Молдова (3 %), Німеччина (2 %). Також українські консерви постачаються в Ізраїль, США, Канаду, Прибалтику [45].

Хлібопекарська промисловість

Зосереджена у великих містах, таких як Київ, Харків, Одеса, Львів, Донецьк, Запоріжжя, а також практично у всіх малих і середніх містах України.

Борошномельно-круп'яна промисловість

Відіграє провідну роль у забезпеченні населення, а також інших галузей харчової індустрії борошном і крупами, до того ж виробляє фуражне борошно, яке є цінним кормом для тваринництва. Найважливішими центрами є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Львів, Тернопіль, Тальне.

В Україні борошно є сировиною для найважливіших продуктів харчування, тому виробництво цього товару в країні вважається стратегічним. Офіційно зареєстровані статистикою обсяги виробництва борошна в Україні за останні 5 років коливалися в межах 3 млн т, без урахування поганого врожаю зернових в 2003 р., що викликав зниження випуску борошна. Найбільшу частку в структурі випуску борошна займає пшеничне — близько 90 %.

Сьогодні в Україні налічується близько 700 підприємств, які займаються переробкою зерна, із них 200 — комбінати хлібопродуктів. Потужності з виробництва борошна становлять близько 11 млн т, що приблизно в три рази більше, ніж необхідно для власного споживання (див. дод. 12). Найбільшими центрами з виробництва борошна є Київ та Київська область, а також Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Вінницька, Одеська області.

Експорт борошна як пшеничного, так й інших видів в основному спрямований на Росію, Грузію, Молдову. Щодо географії офіційного імпорту борошна в Україну, то основними постачальниками були Росія й Білорусь. Незначні обсяги імпортуються з країн Європейського Союзу — Німеччини й Франції, а також з Туреччини [31].

Виробництво круп.

В Україні найпоширеніші такі круп'яні культури, як гречка й просо. До них також належить сорго й чумиза. Умовно круп'яними є ячмінь, овес, пшениця, кукурудза, горох і сочевиця. Найбільше продовольче значення мають гречка, просо й рис. За офіційними даними, щорічне виробництво круп становить близько 300—400 тис. т. Основні підприємства з виробництва круп зосереджені в зонах вирощування круп'яних культур. Обсяги потужностей з виробництва круп перебувають на рівні більше 50,5 тис. т. Динаміка виробництва круп відображена в дод. 12.

В Україні налічується близько 400 великих підприємств з випуску круп. Це спеціалізовані підприємства (65—70 % ринку) і невеликі приватні підприємства (30—35 %). Найбільші обсяги круп виробляються в Київській, Хмельницькій, Харківській, Луганській та Кіровоградській областях, де традиційно розташовані найбільші промислові заводи. Протягом останнього десятиліття незмінним лідером є Київська область.

Основними країнами, до яких здійснюється експорт, є Росія, Білорусь, Грузія, Молдова, Вірменія. Значні партії гречки експортуються в Німеччину. Серед виробників провідними експортерами є: TOB "Альтера", TOB "Біосен", ВАТ "Хмельницький КХП", ДП "Миргородський КХП №1", ВАТ "Сквирський КХГГ, КП "Білоцерківхлібопродукт" [31].

Макаронна промисловість повністю орієнтується на споживача, тому найбільші підприємства розташовані в Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Миколаєві, Запоріжжі.

Крохмале-патокова промисловість

Виробляє крохмаль, що використовується в основному в харчовій промисловості, крім того, він використовується у виробництві паперу та тканин. На сьогодні три підприємства в Чернігівській та Житомирській областях виробляють лише 2 тис. т крохмалю. Останнім часом виробляють крохмаль з пшениці, кукурудзи, рису. На переробці кукурудзи спеціалізується Верхньодніпровський комбінат у Дніпропетровській області.

Тютюново-махоркова промисловість

Складається з 11 тютюнових фабрик, 5 з них — акціонерні товариства з участю іноземного капіталу (це компанії зі світовим ім'ям: "Philip Morris", "Reemtsma", "British American Tobacco", "JTI" та "Gallaher Group"), 7 ферментаційних заводів, 1 завод ацетатних фільтрів. Основними центрами тютюнової промисловості є Київ, Львів, Одеса, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Прилуки, Ромни, Кременчук, Черкаси. Тютюново-ферментаційні заводи розміщені в районах вирощування високоякісного тютюну — Сімферополь, Берегово (Закарпатська область), Жмеринка (Вінницька область).

Сьогодні близько 98 % випуску тютюнових виробів в Україні забезпечується п'ятьма найбільшими світовими концернами: "Philip Morris”, "Reemtsma", "British American Tobacco”, "JTT” та "Gallaher Group". Вітчизняні ж виробники займають лише близько 2 % ринку, найбільшими серед них є "Українська тютюнова компанія", Донецька, Львівська, Феодосійська тютюнові фабрики та декілька інших виробників. Динаміка виробництва сигарет відображена в дод. 12.

Кондитерська промисловість України

Є однією з найважливіших галузей харчової промисловості. Обсяг виробництва кондитерської промисловості становить 3 % ВВП країни. Частка України на світовому ринку (93 млрд USD) сягає 1 %.

Виробнича потужність галузі становить 1,5 млн т. Українські кондитерські підприємства споживають близько 600 тис. т цукру за рік. Національна кондитерська промисловість представлена підприємствами, що входять у систему Державного департаменту продовольства України: ЗАТ "Укркондитер", "Укрпродсоюз", "Укрхліб", і неасоційованих підприємств приватного сектору. У систему "Укркондитер" входять 28 фабрик, заводи продтоварів, цехи й підприємства громадського харчування.

Загальна кількість підприємств кондитерської галузі постійно зростає й на початок 2008 р. становила близько 800. До 90 % підприємств представлено випуском борошнистих кондитерських виробів і тільки 10 % виробляють цукристі (шоколад" карамель, цукерки, драже тощо). Сім найбільших кондитерських підприємств України мають ринкову частку від 4 до 26 % і випускають до 72 % загального обсягу продукції. Динаміка виробництва кондитерських виробів та шоколаду відображена в дод. 12.

Близько 70 % ринку і 3/4 експорту, як і раніше, контролюють дев'ять найбільших компаній — "АВК", "Бісквіт-Шоколад", "Житомирські ласощі", "Конті", "Крафт Фудз Україна", "Полтава-кондитер", "Рошен", "Світ ласощів" і "Світоч" (належить швейцарській "Nestle").

Пивоварна промисловість

України розвивається надзвичайно швидкими темпами. На початок 2008 р. в Україні було близько 40 заводів, що безпосередньо займаються виробництвом пива. За інформацією керівництва компанії "Укрпиво", 42 підприємства входять до складу цієї компанії, але лише 35 підприємств із названої кількості є засновниками ЗАТ "Укрпиво", на яке припадає 70 % усього виробництва напою в Україні. А якщо враховувати і концерн "Оболонь", що не входить в асоціацію, то це буде вже 95 %. Правда, потрібно уточнити, що й у цій групі провідними виробниками є всього 6 підприємств, кожне з яких випускає більше 7 млн дал. пива на рік. Фахівці "Укрпива" виділяють три групи основних броварників: підприємство з національним капіталом — ЗАТ "Оболонь"; підприємства групи бельгійського пивоварного гіганта "Interbrew" — "САН Інтербрю Україна"; група підприємств скандинавського пивного холдингу ВВН.

Провідне місце серед іноземних пивних компаній займає бельгійська компанія "San Interbrew", що володіє контрольним пакетом акцій таких великих підприємств-пивовиробників, як ВАТ "Рогань" у Харкові (з грудня 2006 p.), AT "Чернігівський пивкомбінат "Десна", АТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" та миколаївський пивзавод "Янтар". Обсяг спільного виробництва пива на цих заводах у 2006 р. становив понад 34 млн дал.

Шведська компанія ВВН (Baltic Beverages Holding) володіє контрольними пакетами акцій ВАТ "Славутич" (Запоріжжя) та ВАТ "Львівська пивоварня" (у минулому — львівський пивзавод "Колос"). Разом ці заводи виробили у 2006 р. понад 17 млн дал. пива.

У 2006 р. на ринок пива України вийшла досить потужна турецька компанія "Efes Brewery International". Ставши хазяїном одеського заводу "Черномор", вона активно поширює свою присутність на українському ринку.

Найбільшим українським виробником пива залишається Київське ЗАТ "Оболонь". Разом з Фастівським, Охтирським та Севастопольським пивзаводами, що входять до групи "Оболонь", вони виробляють близько 30 млн дал.

Спиртова та лікеро-горілчана промисловість

Використовує відходи цукрової промисловості, сокового виробництва, зерно та картоплю. Сьогодні ліцензії на виробництво спирту мають 82 державних спиртозаводи, з яких 74 підприємства концерну "Укрспирт", 5 підприємств, що перебувають в управлінні Сумської облдержадміністрації; підприємство під керівництвом Державного управління справами (Чортківський спиртозавод), підприємства під керівництвом Держкоммедбіопрому (Ладижинський, Межирічський спиртозаводи). Спиртові заводи зосереджені в Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській Житомирській, Київській, Тернопільській та інших областях. В Україні діє понад 40 підприємств лікеро-горілчаного напряму, зосереджених переважно у великих містах.

До галузі входять такі унікальні виробництва, як об'єднання "Масандра" (Крим), агрофірма "Золота Балка", Інкерманський завод марочних вин (Севастополь), Ужгородський та Одеський коньячні заводи, Артемівський та Харківський заводи шампанських вин, радгосп-завод ім. Леніна Херсонської області, завод шампанських вин "Новий Світ". До Держкомсадвинпрому входять 600 господарств. Із них 52 одиниці — з переробки плодів та ягід (не мають земель), 37 — винозаводи, 5 заводів із виробництва шампанського, 2 коньячні заводи. Одним із найбільших виробників коньяку є ЗАТ "Завод марочних вин і коньяків "Коктебель".

Основними виробниками є ГК TOB "Союз-Віктан", ДП "Імідж Холдинг", УВК "Nemiroff", ЗАТ "Львівський ЛГЗ", ЗАТ "Перший ЛГЗ". Сьогодні українська горілка експортується більше, ніж у 60 країн світу. Лідером серед країн — імпортерів вітчизняної горілки та лікеро-горілчаних виробів сьогодні є РФ (близько 80 % у загальному обсязі українського експорту). Отже, українська горілчана галузь е досить чутливою до обсягів постачань продукції вітчизняних виробників до РФ.

Окрім виробників алкогольних напоїв, спирт використовують підприємства парфумерної галузі, виробники ліків, спиртного оцту, вибухових речовин і нітроцелюлози.

Источник: http://quizland.ru/dinamika-virobnictva-hlibopekar...


Пшенная каша при геморрое